Витрина
Журналов

pashokkkks №1

Комментарии
0

категория журнала | Жизнь

pashokkkks №1

перевидання старої роботи

Бренд: pashokkkks

Автор: RavenUA

Дата издания: 13.02.2019

Рокова зустріч
***  6.30, розпочався новий тиждень, новий день. Він як і завжди був зустрітий неприємними, назойливими і різкими звуками старого будильника "Утренняя заря".  Але це не був простий робочий день, сталось щось дивне і надзвичайне, адже мр. Х накінець-то покинув свій дім, свою зону комфорту в таку зимову і прохолодну рань.  Вийшовши на вулицю він був цікаво здивований - спати не хотілось і холоду майже не відчувалось...  '' Невже я вмер...? '' промайнула думка в його голові, після ковтка свіжого зимового повітря... Однак це було те саме відчуття свободи і легкості, яке так рідко до нього приходило, а кожна зустріч відбувалась наче вперше.  Дійшовши за 10 хвилин до потрібного місця, все що залишилось робити Х'у - чекати, а це було самим нудним і важким заняттям на його погляд. Однак сьогодні вдача викинула йому "Орла", бо не встиг мр. Х звести очей, як ранковий туман поділився на дві частинки  і з звуками перед ним вмить зупинився старенький автомобіль із "шафою" позаду, замість багажника ( Renault 90x р.в.).  " Ну, на кінець…" подумав він, "Зараз сяду в теплу автівку, погріюсь і відісплюсь". Ну це він так мріяв собі, забувши про угоду, яка була укладена день раніше. В ній чітко було вказано про те, що їхати він зможе лишень в "будці" позаду, бо на сидінні штурмана буде робітник і третій в тій компанії стане точно зайвим.  Здвигаючи плечі, заліз він в ту брудну коробку і єдине, що почув від водія: " - ти там тримайся, їхать будемо швидко ".  Готуючись до самого страшного, сидячи на маленькому рибацькому кріселці більшь схожому на мініатюрну прасувальну дошку, він запхав навушники до вух, і з думкою "З Богом!" машина кулею рушила з місця.   Теліпаючись позаду немов гречка в банці, тримаючись за решітку як справжній в'язень - дорогу було майже не видно, а час летів швидко завдяки Океану Ельзи. 80-100-120-80, ось єдине, що змінювалось в полі зору за наступні 40 хвилин його життя…   По приїзду, вийшовши з автівки і прохрустівши кістяками, Х закинув на плечі свій нікому не потрібний багаж і повільно пошкандибав до місця де на нього вже зранку чекали, а дехто і не підозрював що скоро має відбутись зустріч...  ***  08.00, для Босса цей час абсолютно нічого не говорив, адже його денний розпорядок розпочинається пізніше за всіх інших смертних. Він собі може робити що і коли йому заманеться, але тільки не сьогодні, адже цей ранок для нього стане теж роковим. Лежачи, як завжди на своєму місці ( на пухнастій ковдрі на підвіконнику ), зігрітий теплом батареї, він вдивлявся в вікно і пильно одним оком слідкував за всім, що відбувається знадвору: за ранковою метушнею, безглузими сварками, людьми...  З самісінького народження Босс мав надприродній слух, зір і нюх. Він був кращим серед кращих, для нього не було проблемою зачути ворога за пів кілометру, знешкодити його і швиденько обірвати за собою всі сліди...  І ось його детектори запрацювали всі разом, одночасно. Босс знав, що така аномалія буває вкрай рідко, лишень в тих випадках, коли справжня небезпека насувається, а в голові вмить полетіли думки:  " так-с, курчат вчора не крав, на територію Тома не сувався, нікого не чіп...", десь далеко-далеко, в коріннях його мозку думка за мр. Х'а пролетіла, але він не звернув на неї уваги і в панічному сум'ятті гепнувсь з підвіконня.  " Трясця, треба швидко ховати всі запаси, замінувати всі підходи і виходи! ", " Я так просто не здамся, я краще в воду полізу аніж тебе пропущу, хто б ти там не був!" Бігаючи туди-сюди, ховаючи своє награбоване багатство, Босс схвильовано готувався до неминучої зустрічі.  Декількома хвилинами пізніше залізна калітка хруснула, сніг злетів додолу і ось – ці погляди пересіклись. Босс чітко бачив його, того самого, хто в дитинстві силоміць годував його риб’ячим жиром, вчив купатись і хотів налисо підстригти, а мр. Х дивився на того, хто зіпсував перші новокуплені зимні чоботи за довгоочікувану коляду, хто на тривалий час залишив шрам на пів спини, хто не раз пробував перекинути на нього вазу, наповнену морським камінням. Ця боротьба поглядів дала зрозуміти всім - сьогодні буде так жарко, що сонячні Дубаї по при це здаватимуться Північним полюсом... І навіть у Квентіна Торантіно почалась ікота.  Однак ця сутечка була вкрай короткою. І хоча це була секундна мить, для них вона тягнулась, як повномасштабна війна Іраку з Іраном. Хто зна, що було б далі, якби не стінка, яка хоробро закрила собою полігон боротьби...  ***  Двері були привідкриті, а отже проблеми зайти в дім не було. Для Босса це означало лише одне: або дати бій не підготовленим і скоріше всього програти, або ж зробить тактичний відступ, щоб пізніше уже по повній ушкварити ворога.   Другий варіант був більш реальним і враз, неначе торнадо, чорно-біле тіло вилетіло через дерев'яну віконну раму. Бухнувшись в сніговий сугріб як на батут, Босс з підступною посмішкою і без озирань мчав до своєї підпільної ''бази''. То був величезний кущ лохини, який на зимовий період перетворювався в справжнісінький замок, а в голові хитра думка " ти виграв бій, але не війну… " Мр. Х в цей час, задоволений такою швидкою перемогою, скинувши весь свій непотріб біля входу, пішов зустріти хазяйку цього всього закладу - шановну місіс О.
Гарно привітавшись, подарувавши смачну шоколадку в знак подяки, він почав облаштовувати весь дім під свій лад, адже наступні 3 дні якось прийдеться тримати оборону сховища і він це чудово розумів. Так внаглу вигнати Босса зі своєї домівки міг хіба що справжній зірвиголова - тобто мр. Х.  ***  Завдяки старому Лондону і пригодам відомого детектива з його підопічним - час промайнув дуже швидко. Стрілки годинника перейшли далеко за восьму, пора б і відпочити. Світська метушня по-трохи стихає, люди стомлені розповзаються по своїм затишним берлогам, а в головах їх лише одне - '' Сон! ''  Однак це не стосувалось нашого героя, він добре пам'ятав останній раз, і час від часу по його спині гупцювали слони. То були згадки про той самий шрам, який він отримав, довірившись хитрій та підступній морді. Закутавшись в тепле пледо, поставивши біля себе стару гумову мухобійку, мр. Х був готовий прийняти бій в любий момент!  Але Босс був хитрішим, він знав свого ворога як облупленого, кожен його крок і кожну дію. Він вирішив використати саму страшну зброю проти мр. Х'а - і якщо ви були уважні, то здогадаєтесь яку саме...
А в цей час, прямісінько, як в фільмах жаху, з кожнісінькою хвилиною очі мр. Х'а поступово заплющувались. Неначе хтось, спеціально і повільно звішував грузики на віки, а в голові підіймався вітер і втома. Думки про відпочинок поступово починали брати верх над здоровим глуздом, а Мр. Х по малу втрачати над ними контроль. Він добре розумів, що потрібно щось зробити поки є ще час.. Понишпоривши в сумці, знайшовши телефон і навушники, він швидко і вправно привів їх у робочий стан. Однак не судилося... Тільки-но Він включив улюблену пісню, як раптом в вухах продзвенів неприємний звук і настала гробова тиша... Батарейка телефону першою вирішила здійняти білий стяг і це остаточно вибило Х'а з колії. Розлючений, жбурнувши телефон на стіл, він міцно обняв товстенну ковдру, засунувся під простирадло і з думками '' будь-що-буде '' відправився в країну пончиків і подорожей.  ***  10.00. Ранок. Приємне сонечко пробивається крізь хмарки, десь далеко-далеко півень своїм "співом" ріже вуха, але не це бентежить мр. Х'а. Він обдивляється себе і не може зрозуміти: «Як це той негідник не скористався своїм шансом, як?» Походивши трохи по дому, вирішив Х подихати свіжим повітрям. Однак не встиг вийти Він за поріг дому, як в його полі зору з’явився Він. З хитрющими, але жалісливими очима, як у кота в чоботях, тремтячи від холоду і будучи промерзлим до ниточки – Босс сидів біля проходу. Скоріше за все місіс. О. забула відчинити на ніч двері в дім, що і спасло мр. Х'а від неминучої помсти.   Часу на роздуми '' to be or not to be '' Босс звичайно ж нікому не давав. Протаранивши з розгону єдину перешкоду, він вломився в дім і хутко заскочив на своє місце. Вмостившись, новий володар зужив свої очі і направив погляд на єдиного противника.  Оскільки цей взір наскрізь прорізав все що рухалось в радіусі 10 метрів, єдине що залишалось Х'у - піти прогулятись деінде...  Сказати відверто - зимові пейзажі заворожують, однак більше за все - старі радянські заводи. Десятки пустих бетонних коробок залишені на призволяще, чекають поки хтось знову почне в них працювати. А тим часом їх охороняють зграї голодних, лютих очей - даючи зрозуміти кожному, що краще не сунутись на цю територію без білетів. Пройшовши декілька кілометрів, мр. Х вийшов до занедбаної залізної дороги. Ось єдине, що оживляло цю Богом забуту місцину.
Щодня в другій по обіду тут проходить полярний експрес. За своїми металевими стінками він день у день перевозить різноманітні матеріали в сторону кордону. Тисячі кілометрів залізничних шляхів, а по узбіччям густі і непролазні хащі… Зрозумівши, що на цьому подорож скоріш за все скінчилась, мр. Х на прощання дістав з карману пластикову кришечку і залишив її на рейках, в надії колись знову побачити маленьку помітку.  Прийшовши додому Його як не дивно знову зустрів Босс, але чомусь реакції не було. Величний господар сидів на своєму місці і навіть не звертав уваги на незванного гостя.
Щоб не підкидати вугілля до вогню і не розпочинати нового конфлікту, мр. Х взяв кусень хліба і жбурнув володарю будинку, а сам тим часом закрився у кімнаті, щоб можна було притулитись до нагрітого пічкою кафелю. Тепле повітря і ковдра яку принесла місіс. О настільки припали Х'у по душі, що той не помітив, як заснув і ще один день по-трішечки підходив до завершення. Босс вів себе дивно.  ***  8.30, Останній день розпочався з ледь чутного скрипу дверей. Справжній владика цієї території дочекавшись сходу сонця вирішив віддячити Х'у за вчорашній подарунок і гостинність. Заскочивши на піч і уважно роздивившись свого старого приятеля - не довго думаючи, швидким рухом гострих кігтей Він лишив лепський слід на шиї Х'а. Від раптового болю той аж вскочив, вдарившись головою об стелю. Та дарма, вже було занадто пізно... Від хитрого нападника виднівся лишень чорний пензлик на порозі дому. Злий мр. Х сів снідати. Нове тату на шиї не давало покою і після ранкової трапези, здзвонившись зі своїм водієм, Він домовився про якнайскорішу зворотну подорож додому. Ну а поки ще був час, всівшись як слід на крісло Босса, він почав думати-думати про щось велике й грандіозне, що то було - Бог зна...
Годинник тікав, час хутко сплинув і Х'у пора вже було йти. По вже знайомій всім дорозі, спускався він до залізниці. І враз чи то ноги вирішили підняти бунт, чи то в Землю гепнувсь метеорит... Бац! З всієї сили Х поцілував залізний лід!  Проснувся він вже в рідних стінах, на будильнику блимало "6.30", на календарі початок тижня...
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Автор: П. Бурдяк
28.01.16