Витрина
Журналов

История одного парнишки №1

Комментарии
1

категория журнала | Жизнь

История одного парнишки ( Укр. )

История одного парнишки №1

История одного парнишки ( Укр. )

Бренд: История одного парнишки

Автор: RavenUA

Дата издания: 27.04.2017

History.

                                                                                         *** 

6.30, розпочався новий тиждень, новий день. Він як і завжди був зустрітий неприємними, назойливими і різкими звуками старого будильника. Але це не був звичайний робочий день, сталось щось дивне, адже мр. Х накінець-то покинув свій дім, свою зону комфорту, в таку зимню і прохолодну рань. Вийшовши на вулицю мр. Х був приємно здивований, адже спати не хотілось і холоду майже не відчувалось... '' Невже я вмер...? '' подумав він, коли вдихнув свіже зимове повітря... Однак це було те саме відчуття свободи і легкості, яке так рідко до нього приходило, а кожна зустріч з ним була наче вперше. Дійшовши за 10 хвилин до потрібного місця, все що залишилось робити - це чекати, а це було самим страшним, нудним і важким на його погляд заняттям. Однак сьогодні вдача була на його стороні, не встиг мр. Х звести очей, як ранковий туман був розрізаний на дві частинки і перед ним вмить зупинився автомобіль зі "шкафом" позаду, замість багажника. " Накінець-то " подумав він, " Зараз сяду в тепле авто, погріюсь, посплю ". Ну це він так думав, забувши про угоду, яка була укладена день раніше. В ній йшлось про те, що їхати він зможе лише в "будці" позаду, бо спереду сидітиме робітник і третій буде точно зайвим в тій компанії. Здвигаючи плечі, заліз він в "будку" і єдине, що почув від водія " - ти там тримайся, їхати будемо швидко ". Готуючись до самого страшного, сидячи на маленькому рибацькому кріслі більше схожому на мініатюрну прасувальну дошку, він засунув навушники в вуха, і з єдиною думкою " З Богом! " машина кулею рушила з місця. Їдучи позаду тримаючись за решітку як справжній в'язень дорогу було майже не видно, а час летів швидко завдяки Океану Ельзи. 80-100-120-80, єдине що змінювалось в полі зору на спідометрі за останні 40 хвилин його життя. Вийшовши з авто, закинувши на плечі свій нікому не потрібний багаж мр. Х пошкандибав до місця де на нього вже зранку чекали, а дехто і не підозрював що скоро має відбутись зустріч... 

                                                                                         *** 

08.00, для Босса цей час нічого не значив, адже його денний розклад розпочинається пізніше за всіх інших смертних, він собі може робити що і коли йому заманеться, але тільки не сьогодні... Цей ранок для нього став теж роковим. Лежавши як завжди на своєму місці - на пухнастій ковдрі на підвіконнику, зігрітий теплом батареї, він вдивлявся в вікно і пильно, одним оком слідкував за всім, що відбувається знадвору, за ранковою метушнею, за людьми... З самого народження Босс мав надприродній слух, зір і нюх, він був кращим серед таких як він, для нього було не проблемою зачути ворога за пів кілометру від себе, знешкодити його, і швиденько прибрати за собою всі сліди... І ось ці детектори запрацювали всі разом, одночасно. Босс знав, що така аномалія буває дуже рідко, лише в тих випадках коли справжня небезпека близько, а в голові вмить полетіли думки: " так-с, рибу вчора не крав ні в кого, на територію Тома не сувався, нікого не чіп... ", десь далеко-далеко, в коріннях його мозку думка за мр. Х'а пролетіла, але він не звернув на неї уваги. " Трясця, треба швидко ховати всі запаси, замінувати всі підходи! ", " Я так просто не здамся, я краще в воду полізу аніж тебе пропущу, хто б ти там не був! " бігаючи туди-сюди, ховаючи награбоване, Босс схвильовано готувався до неминучої зустрічі.

Декілька хвилин пізніше залізна калітка хруснула, сніг злетів додолу і їх погляди пересіклись - Босс чітко бачив його, того самого, хто в дитинстві годував його рибячим жиром, вчив купатись і хотів налисо постригти, а мр. Х дивився на того, хто зіпсував перші новокуплені зимні чоботи, хто лишив шрам на довгий час на спині, хто не раз пробував скинути на нього вазу з морським камінням з шафи. Ця боротьба поглядів дала зрозуміти всім, сьогодні буде жарко, в Дубаях і то прохолодніше... І навіть у Квентіна Торантіно почалась ікота. Однак ця боротьба була короткою, їм вистачило пів миті, але тривала вона, як повномасштабна війна Іраку з Іраном, на щастя їх зупинила стінка, яка закрила собою полігон боротьби...                                                                                          *** 

Двері були привідкриті, проблеми зайти в дім не було. Для Босса це означало лише одне: або дати бій не підготовленим, і скоріше всього програти, або тактичний відступ щоб пізніше дати відпір ворогу. Другий варіант був більш реальним і враз, з хати неначе торнадо вилетіло одне тіло через вікно. Гупнувшись в сніговий сугріб як на батут, Босс з підступною посмішкою без озирань мчав до своєї підпільної ''бази'' - то був величезний кущ, який на зиму перетворювався в справжній замок, а в голові лише думка " ти виграв бій, але не війну ". Мр. Х в цей час задоволений такою швидкою перемогою, скинувши весь свій непотріб біля входу, пішов зустріти хазяйку цього всього закладу - шановну місіс О. Гарно привітавшись, подарувавши смачну шоколадку в знак подяки, він почав облаштовувати дім під свій лад, адже наступні 3 дні йому прийдеться тримати оборону дому і він це чудово розумів, бо так внаглу вигнати Босса міг лише справжній зірвиголова - тобто мр. Х. 

                                                                                      *** 

Час минав, стрілки годинника перейшли далеко за восьму, в принципі можна і відпочити. Світська метушня по-трохи стихає, люди стомлені розповзаються по своїм затишним берлогам, а в головах їх лише одне - '' Сон! '' Однак це не стосувалось нашого героя, він добре пам'ятав останній раз, і час від часу по його спині пробігались слони, це були згадки про той самий шрам, який він отримав, довірившись тій хитрій та підступній морді. Закутавшись в тепле пледо, поставивши біля себе стару гумову мухобійку, мр. Х був готовий прийняти бій в любий момент. Але Босс був хитрішим, він знав свого ворога як облупленого, кожен його крок, кожну дію. Він вирішив використати саму страшну зброю проти мр. Х'а - і якщо ви були уважні, то ви догадаєтесь яку саме. А в цей час як в фільмах жаху, з кожною хвилиною очі мр. Х'а поступово самі заплющувались. Неначе хтось, спеціально і повільно звішує грузи на віки, а в голові вітер і втома. Думки про відпочинок поступово закрадаються а Мр. Х поступово втрачає над ними контроль. Він добре розумів, що потрібно щось зробити поки є ще час.. Понишпоривши в сумці, знайшовши телефон і навушники, він швидко і вправно привів їх у робочий стан. Однак тільки-но включив улюблену пісню, як в вухах продзвенів неприємний звук і тишина... Телефон здався першим і це остаточно вибило мр. Х'а з колії. Розізлений, жбурнувши його на стіл, він міцно обнявши ковдру засунувся під простирадло і з думками '' будь-що-буде '' відправився в країну пончиків і подорожей. 

                                                                                         *** 

10.00, ранок, сонце пробивається крізь хмари, десь далеко півень ріже вуха, але не це бентежить мр. Х'а. Він обдивляється себе і не може зрозуміти, як це Босс не скористався своїм шансом, як?... Походивши трохи по дому, вирішив Х подихати свіжим повітрям. Однак вийшовши на вулицю він був збентежений, побачивши свого ворога сидячим біля входу, з жалісливими очима як у кота в чоботях, промерзлого до ниточки і єдине чого він хотів - це погрітись. Скоріше за все місіс. О. забула відчинити на ніч двері в дім, що і спасло мр. Х'а від неминучої помсти.

Часу на роздуми '' бути чи не бути '' Босс не йому дав. Протаранивши з розгону єдину перешкоду, він вломився в дім, заскочив на своє місце, зужив очі і почав стежити за кожним кроком противника. Він наскрізь прорізав все що рухалось в радіусі 10 метоів, і єдине що залишалось Х'у - це піти прогулятись. Зимові пейзажі заворожують, однак більше за все - старі радянські заводи. Десятки пустих коробок залишені на призволяще, чекають поки хтось знову почне в них працювати. А тим часом їх охороняють зграї голодних, лютих очей - тим самим даючи зрозуміти кожному, що краще туди не сунутись. Пройшовши декілька кілометрів, мр. Х вийшов до залізної дороги. Ось єдине, що оживляє це забуте місце, щодня в другій по обіду тут проходить полярний експрес, який перевозить якісь матеріали в сторону кордону. Тисячі кілометрів залізничних шляхів, а по бокам густі хащі. Зрозумівши що на цьому подорож закінчена, мр. Х на прощання дістав з карману пластикову кришечку і залишив на рейках, в надії колись знову побачити маленьку помітку. Прийшовши додому Х'а як знову зустрів Босс, але чомусь реакції не було. Він сидів на своєму місці і пильно стежив.

Щоб не створювати конфлікту мр. Х взяв кусень хліба і кинув володарю будинку, а сам тим часом закрившись у кімнаті приліг біля печі. Тепле повітря і ковдра яку принесла місіс. О настільки припали Х'у по душі, що той не помітив, як заснув і ще один день по-трішечки підходив до завершення. Босс вів себе дивно 

                                                                                         *** 

8.30, Останній день розпочався з тихенького скрипу дверей. Володар дому дочекавшись сходу сонця вирішив віддячити Х'у за гостинність. Заскочивши на піч, уважно роздивившись " старого друга " - не довго думаючи швидким рухом гострих кігтей лишив ще гарніший слід на шиї Х'а. Від болю той аж вскочив вдарившись головою об стелю. Але було вже пізно, від нападника виднівся лише чорний пензлик на порозі дому. Злий мр. Х сів снідати. Нове тату на шиї не давало покою і після ранкової трапези, здзвонившись з водієм, домовився про якнайскорішу зворотну подорож додому. Ну а поки ще був час, всівшись як слід на крісло Босса, він почав думати, думати про щось велике й грандіозне, що то було, Бог зна...

Годинник тікав, час йшов, Х'у пора вже було йти. По знайомій вже дорозі, спускався він до залізниці. І враз чи то ноги, чи то рівновага підвели його. Бац! З всієї сили Х поцілував залізний лід. Проснувся він вже вдома, на годиннику було 6.30 на календарі початок тижня...




Автор: П. Бурдяк

28.01.16

Full Image